Цікава штука — успіх. Всім дуже подобається, всі його прагнуть. Кожен мріє про щось своє. Та, часто, малюючи картинки успіху, людина вкладає в це поняття багато різних, сходу помітних, матеріальних речей. Звісно, кожна людина хоче жити у гарних умовах — у власній квартирі чи будинку з крутим ремонтом. Для багатьох ознакою успіху є престижне авто й, бажано, не одне. Для когось показником вершин є наявність шуби та прикрас з діамантами. Я вже не кажу про такі дрібниці, як айфони, взуття, сумки та інші аксесуари.

Це погано? — Ні в якому разі!

Знаю, з власного досвіду, що все це дуже корисні та приємні штуки. Та я знайома з багатьма людьми, які і є тими успішними, на яких багато хто рівняється. Відкриваючи сторінки соціальних мереж, бачиш як людина виглядає, що вона робить, чим опікується. На цих сторінках все яскраве і захоплююче.

Декотрі добре розуміють, що між ефектним фото і реальним життям є певна різниця. Що створити «красиву картинку» значно простіше, ніж досягти омріяного способу життя.

Шкода, що так важко приходить розуміння того, що «картинка» — це не є сам успіх, це його побічний ефект. Для мене успіх — це праця, талант, світогляд, розвиток, відповідальний вибір і ще багато-багато праці. Серед тих, кого я знаю, з ким спілкуюся, дружу — все саме так і є. Повірте, ні до кого нічого не прийшло одразу. Все, що вже стає помітним, з’являється після років наполегливої праці. Але ж ту чужу працю ніхто не бачить, вона нікому не цікава. Часто викликає іронію й глузування. Я особисто, неодноразово, чула «нууу, у тебе завжди робота!». І що цікаво, так це те, що зупинитися — не варіант. Щоб все працювало потрібно працювати.

Відомо, що й особливо напрягатися і працювати хочуть не всі. А мати всі ті «атрибути» — прагнуть многі…

Звідси і з’являються різноманітні розповіді про все і одразу, про те, що є багато способів… А вони таки є.

Звісно, успіх буває різним і приходить до кожної людини по-різному. Дійсно, є діаметрально протилежні способи його досягнення. Особливо тоді, коли розуміння успіху має вираження виключно у грошах та амбіціях.

Була у мене знайома. Життя складалося непросто. Від батьків допомога рано закінчилася. Вдало заміж вийти не випало. Амбіції юності прийшлося відсунути в сторону і почати працювати. Я спостерігала, як її життя змінюється. Як вона цінує та використовує кожну можливість. Старанна, працьовита, добра, з гострим почуттям справедливості та чесності…

Поступово її успіх став помітним: придбала квартиру, автомобіль, з’явилася шубка, айфон та діаманти. А вже разом з цими ознаками успіху, людина почала змінюватися. Помітними стали зміни у характері та в розумінні справедливості. Зникла повага до людей, пропала вдячність, замість чесності з’явилося лицемірство та нахабність. Людина почала маніпулювати, брехати, а потім опустилася й до злодійства. Дивує те, що це все робила вже забезпечена, авторитетна жінка! Та їй уже нестримно хотілося більшого…

Гроші. Їхня сила — велетенська. Вони можуть зробити дуже багато добра, та — навпаки. І все це, по суті, в душі людини. Вони можуть змінити саму душу. Все — наш вибір і він, водночас, дуже простий і надзвичайно складний.

Але ж хто має право судити? Людина живе своє власне життя. Живе так, як вважає за потрібне. Кому яке діло?

Хто має право судити?

Звісно, не ми. Ми просто повинні розуміти. Нам всім корисно добре усвідомлювати, що за кожною історією успіху стоїть особлива історія його ціни. Історія величезних зусиль та частого вибору — не на користь, чи на користь особистим слабкостям.

Дуже часто шлях до успіху в людини починається гарно, все на висоті. І якось поступово, непомітно все змінюється. Зло бере верх над сутністю людини. І душа, яка була сповнена добром — поступається. А вже тоді не вища справедливість починає людиною керувати, а нижчі потреби стають визначальними у її вчинках.

Все залежить від людини: яким шляхом йти і що обирати. Наш вибір завжди є вільним — ніякі вищі сили за нас його не роблять! Інколи складається таке враження, що за нами просто спостерігають. А потім приходить час, коли нас запитають. А ми повинні будемо за все відповісти.

Часом, мені вдається ці відповіді бачити й розуміти. Здавалося б, все так чітко та прозоро. Але більшість з нас це бачити не хоче й воліє не розуміти. Бо так жити простіше — задовольняючи, виключно, власні потреби.

А шо!!? — Таке життя…